У день нашої зустрічі на об’єкті «Жданіці 164» робота тільки починається. Ранок присвячений нараді з питань безпеки, перевірці окремих етапів проекту та переконанню, що все відбудеться згідно з планом. Івана — єдина жінка на місці і водночас єдина представниця МНД. Відповідальність повністю лежить на ній.

«Це саме те, що мені подобається в цій роботі. Мені не заважає приїжджати у вихідні або вночі. Людина повинна робити те, що її наповнює – і мені це вдалося на сто відсотків. За це я справді вдячна».

Дехто шукає свій професійний шлях роками. Івана мала чітке уявлення ще під час навчання в Технічному університеті в Кошицях, де вона вивчала буріння, видобуток та зберігання вуглеводнів. Вже тоді вона знала, що хоче працювати безпосередньо на свердловинах. З усього курсу в цій галузі залишилися лише чотири випускники – і вона була єдиною жінкою. У MND вона спочатку влаштувалася на сховище в Ухржицях. Але через рік перейшла у видобуток, який її приваблював з самого початку. І на свердловинах вона залишилася – цього року вже сімнадцятий рік.

Зв'язок між геологією та реальністю буріння

Технічний нагляд означає не лише присутність на вишці. Івана бере участь у проектах від самого початку. Вона готує геолого-технічні завдання, виступає сполучною ланкою між геологами та буровим підрядником, бере участь у складанні договорів та виставленні рахунків і стежить, щоб усе відповідало затвердженому проекту. Коли під час робіт виникає несподівана ситуація, саме вона має прийняти рішення.

«Я перевіряю, чи роботи проходять згідно з проектом, і вирішуємо питання щодо змін, які виникають. Іноді доводиться приймати рішення під тиском і покладатися на свій досвід, щоб все було максимально правильно».

Частиною її роботи є також етап, коли приймається рішення про подальшу долю свердловини. Перш ніж її ліквідувати, намагаються відкрити новий горизонт і перевірити, чи можна там видобувати. Якщо так, свердловина залишається. Якщо ні, її ліквідують і рекультивують.

Повагу не дають, повагу завойовують

Бурова вежа здається суто чоловічим світом, але Івана так не вважає. Спочатку колеги, можливо, мусили до неї звикнути, але сьогодні це вже давно минуло.

«Ми тут професіонали. Повагу людина завойовує своїми рішеннями та чесною працею».

Вона не відчуває, що хтось оцінює її за те, що вона жінка. На її думку, повагу людина має завоювати працею, незалежно від статі. Вона також згадує колег, які на початку охоче ділилися з нею досвідом. Оскільки вона не могла працювати з важкими предметами, тим більше вона запитувала і намагалася зрозуміти суть речей. Допитливість стала для неї способом набути впевненості та природної авторитетності. І ця допитливість та ентузіазм залишаються з нею досі.

Коли на Різдво вона була вдома в Кошицях, пішла подивитися на геотермальні свердловини, які там реалізує MND. «Той Bentec був для мене як різдвяна ялинка», — сміється вона. Навіть після сімнадцяти років у MND Івана з ентузіазмом говорить про роботу.

Найбільша радість приходить у той момент, коли проект проходить весь шлях від перших планів до завершення.

«Коли потім стоїш біля готової свердловини, яка має позитивний результат, це зовсім інше відчуття. Це зігріває».

Робота, сім’я та нічні зміни

Окремим розділом є той факт, що її чоловік працює буровим майстром. Теоретично могло б статися так, що вона контролювала б його на робочому місці. «Це, звичайно, є джерелом різних жартів», — каже вона з посмішкою. Але зараз він працює за кордоном, тому вони не часто зустрічаються на роботі.

Робота у видобутку не вибирає ідеального календаря. Робочі вихідні, нічні зміни та швидкі переїзди між проектами — це звичайна частина реальності. А до того ще й сім’я. Івана відверто зізнається, що поєднати все це не завжди просто, особливо коли чоловік у відрядженні. «З дітьми це складно», — каже вона, але водночас додає, що цей досвід навчив її ідеально організовувати час. «Завжди можна якось впоратися».

Спорт, емпатія та інший світ поза буровою вежею

Техніка та буріння — це лише одна частина життя Івани. Інша — спорт. Вона займалася баскетболом майже тридцять років, а частину кар’єри грала навіть професійно. Саме спорт, за її словами, дав їй основу, з якої вона черпає сили й досі — відповідальність за команду, дисципліну, здатність витримувати тиск і швидко приймати рішення. Він навчив її, що результати не приходять випадково, а завдяки систематичній праці.

Окрім технічної роботи на свердловинах, вона вже тривалий час займається консультуванням з питань лактації та підтримкою жінок в один із найчутливіших періодів їхнього життя.

«Моя робота на вишці — це технічне мислення та прийняття рішень. Консультування з питань лактації — це підтримка, емпатія та терпіння. Коли жінки надсилають мені фотографії малюків або слова подяки, я розумію, що це має сенс».