Є ситуації, які надовго закарбовуються в пам'яті. Для мене одна з таких ситуацій сталася під час передачі обладнання, яке MND спільно з Фондом Олени Зеленської придбали для прийомних сімей в Полтавській області України. Всього наша компанія підтримала 32 сім'ї і придбала все можливе – побутову техніку, шкільне приладдя для дітей, іграшки та інші необхідні речі, які полегшують повсякденне життя дітей.

Побачити на власні очі просту українську сім'ю з двома власними та п'ятьма усиновленими дітьми, які щиро радіють найзвичайнішим речам, яких більшість з нас навіть не помічає, було дуже сильним враженням. У реальності життя в країні, куди щодня прилітають російські ракети та дрони і де на фронті гинуть сотні молодих чоловіків і жінок, такі ситуації відкривають абсолютно новий погляд на те, що є важливим.

Подорож туди і назад

Але повернемося до початку. Символічна передача речей одній із сімей була запланована на 4 листопада цього року ввечері. Нас чекає 720 кілометрів шляху зі Львова, де знаходиться офіс MND, на схід. Рано вранці ми вирушаємо з Лукашем Свозілом, Володою Стеблецьким і водієм Адамом Скрипалем на машині, щоб ввечері зустрітися з Оленою Зеленською і разом з нею відвідати прийомну сім'ю – Григорія та Наталію Пічкур і їхніх сімох дітей.

Дорога неймовірно довга і виснажлива. Мало хто в Чехії усвідомлює, наскільки великою є Україна. Тільки Київ знаходиться за 540 кілометрів від Львова, тобто приблизно так само, як з Праги до Варшави, а потім ми продовжуємо рухатися на схід. Краєвид одноманітний, за вікнами пролітають нескінченні рівнини, поля і маленькі містечка.

До Києва ми приїжджаємо в другій половині дня. Проїжджаємо повз Майдан, заповнений фотографіями загиблих солдатів і прапорами їхніх країн. З Києва продовжуємо шлях до Полтавської області. Дороги стають дедалі вужчими і розбитішими. Наша мета: село Нетратівка. Темрява поглинає краєвид, дорога практично закінчується, і за кількістю поліцейських машин та патрулів з собаками стає зрозуміло, що тут відбувається щось надзвичайне.

Будинок, в якому живе родина, — колишня сільська школа. Простий, чистий і охайний. Коли Олена Зеленська приїжджає, вона вітається з кожним особисто. Потім ми заходимо всередину. На веранді знімаємо взуття. Білі капці отримала і перша леді. Це деталь, яка привертає мою увагу з першого погляду. Тут ніхто не грає в поважність.

Наталія явно в захваті. Сумніваюся, що в цьому будинку коли-небудь було стільки людей. Обладнання дуже скромне. У дитячих кімнатах є тільки двоярусні ліжка, шафа, письмові столи та кілька картин на стінах. У будинку нас спочатку привітав голова військової адміністрації Полтави Володимир Когут. Перша леді Олена Зеленська потім підкреслила, що допомога прийомним сім'ям зараз надзвичайно важлива.

«Ми хочемо, щоб кожна дитина мала дім, турботу і можливість рости. Для нас важливо не тільки реагувати на нагальні потреби, а й створювати стабільні умови, в яких діти ростуть в оточенні любові, безпеки та підтримки», – зазначила Олена Зеленська.

Лукаш додає, що MND безумовно продовжуватиме надавати допомогу Україні. «Наш внесок — це найменше, що ми як компанія можемо запропонувати в цей важкий воєнний час в Україні. Адже допомога дітям не знає жодних кордонів чи обмежень».

Перша леді разом з Лукашем від імені Фонду Олени Зеленської передає родині необхідне обладнання, таке як пральна машина, два ноутбуки для дітей та багато інших необхідних речей. Крім того, діти отримують шкільні приладдя та лего. Все це упаковано в нові шкільні ранці, від яких вони неймовірно радіють.

Далі робиться групове фото, а Олена Зеленська фотографується окремо з дітьми. Настає пів на дев'яту, ми прощаємося і вирушаємо в 720-кілометрову дорогу назад до Львова. Нас чекає довга ніч. І багато вражень, які потрібно осмислити.