Енергетика — це традиційно чоловічий світ. Як ти ставишся до представництва жінок у бізнесі та до квот?

Я не думаю, що сьогодні потрібно щось штучно просувати. На мою думку, тема специфічних проблем жінок значною мірою є застарілою. Набагато важливішою є дискусія про співіснування, співпрацю та повагу між чоловіками та жінками. Справа не лише в жінках, чоловіках чи квотах — йдеться про те, як налагодити робоче середовище так, щоб воно функціонувало якнайкраще. Дійсно, голос обох статей є вагомим, і для компанії корисно, коли представлені обидві точки зору. Водночас я вважаю важливим, щоб жінка не мусила вдавати з себе «чоловіка», щоб домогтися свого. Жінки мають власну перспективу, інші схильності, по-іншому вирішують конфлікти та проблеми – і саме це має дуже позитивний вплив на функціонування команди. Смію сказати, що якби в політиці було більше жінок, її культура виглядала б інакше.

Як би ти описала свій стиль керівництва?

Звичайно, він не є директивним. Я спираюся на сильну команду — вона для мене абсолютно ключова. Компанія і я будемо настільки хорошими, наскільки якісними будуть люди навколо нас. Я ставлю на людей, яких маю у своєму оточенні, а це означає визнати, що в багатьох речах вони кращі за мене. Моє завдання — створити для них умови, щоб вони могли досягти успіху.

Як, на твою думку, виглядає якісна команда?

Він має бути сповнений контрастів. Однорідна команда не створює креативного середовища. Потрібні інноватори, ідейні лідери, реалізатори, контролери, а також песимісти. Саме ця різноманітність веде до хорошого результату.

Чи бачиш серед цих контрастів також різницю в поглядах чоловіків і жінок?

У моїй найближчій команді лише дві жінки – я та Петра Кульчарова з відділу кадрів. Коли я обійняла посаду директорки, керівництво складалося виключно з чоловіків, а кадрові питання не входили до компетенції топ-менеджменту. Я підвищила її, бо вважаю кадрову роботу дуже важливою. Водночас я хотіла, щоб у команді працювала ще одна жінка. Мушу сказати, що колеги буквально розквітли — атмосфера значно пом’якшилася.

Ми також запровадили навчання для менеджерів. І я хотіла, щоб співробітники бачили, що навіть топ-менеджмент працює над собою і розвивається. Ефект був величезний, і спостерігати за прогресом моїх колег для мене велика радість.

Це найбільша зміна, яку ти принесла в MND?

Скоріше це загальна зміна підходу. Цінність компанії я базую на трьох стовпах: створювати цінність для акціонерів, для співробітників і для громад, де ми як компанія працюємо. Раніше йшлося насамперед про цифри. Вони важливі, але становлять лише частину результату. Я хочу, щоб наші співробітники мали якісне робоче середовище, баланс між роботою та особистим життям і справедливу винагороду.

Водночас ми хочемо бути позитивним гравцем у регіонах, де працюємо. Якщо ми будемо хорошими в регіоні, ми отримаємо хороших людей. А якщо у нас будуть хороші люди, прийдуть і чудові результати. Ми стали більш відкритими до співпраці з іншими компаніями, черпаємо натхнення у співпраці з партнерами та розвиваємо нові напрямки бізнесу — наприклад, акумулятори або gas-to-power. Не все відразу вдається, але я не сприймаю це як невдачу. Це шлях до пізнання.

Енергетика загалом і бізнес у сфері енергетики — це досить неспокійна галузь, яка водночас сприймається як не зовсім жіноча. Наскільки важко завоювати в цьому плані повагу, яка витримає навіть ті рішення, що не користуються популярністю?

Я відчуваю, що мені пощастило з людьми, з якими я співпрацюю. Здебільшого я зустрічала чудових колег, з якими ми знаходили спільну мову. Мушу сказати, що з повністю мачо-підходом я стикалася вкрай рідко. У бізнесі — взагалі ніколи.

Ти багато років працювала в Австрії. Яким був цей досвід?

Це був чудовий життєвий і професійний досвід, хоча початки були важкими. Для місцевого середовища я була «неправильною» у всіх сенсах: жінка зі Східного блоку без знання німецької мови.

Це звучить як сценарій для досить важких робочих переживань…

Завоювати повагу як перша представниця «Східного блоку» у фірмі, не володіючи вільною німецькою мовою, а також, певною мірою, через те, що я жінка, спочатку було не зовсім просто, водночас я була матір’ю двох дочок-підлітків. З понеділка по п’ятницю я була в Австрії, а з дітьми, які навчалися в гімназії, протягом тижня спілкувалася лише по телефону. Психологічно я досягла дна.

Потім я сказала собі, що замість того, щоб здаватися, спробую боротися. Я вивчила мову, працювала до пізньої ночі. Поступово прийшло визнання – навіть від колег у виробництві. Я налаштована так, що завжди мушу доводити свою цінність.

Що, на твою думку, сприяло б більшій представленості жінок у технічних галузях?

Я не думаю, що необхідно за будь-яку ціну мати більше жінок у техніці або більше чоловіків у педагогіці. Важливо, щоб кожен робив те, що йому подобається і має для нього сенс. Жінки часто вирішують дилему «сім’я проти роботи». Я теж її вирішувала.

Я була розлучена і залишилася сама з дітьми. Водночас я мала роботу, яка мені дуже подобалася і приносила задоволення – іноді я вночі їхала на бурову, а вранці відвозила дітей до школи. Багато разів я задавала собі питання, чи не слід було мені більше бути вдома. У нас одне життя, і ми чимось його наповнюємо. Діти для мене на першому місці, але робота для мене також важлива.

Сьогодні у мене є онук, і час для нього у мене здебільшого є лише у вихідні. Навіть зараз я іноді запитую себе, чи це правильно. Але таке життя мене наповнює. Адже не є обов’язковим, що ми маємо бути на сто відсотків чи то одним, чи то іншим. Коли у нас є діти, ми маємо обов’язок піклуватися про них і дарувати їм любов, але не мусимо присвячувати їм увесь свій час. Важлива якість часу, який ми присвячуємо родині. Мої доньки сьогодні кажуть мені, що я для них приклад. Це для мене велике підтвердження мого рішення і певне виправдання.

Як, на твою думку, виглядало б ідеальне керівництво компанією?

В принципі, гендерно збалансоване. Погляд жінок і чоловіків відрізняється і взаємодоповнює один одного. Коли жінка потрапляє в середовище, де переважають чоловіки, вона починає частково підкорятися цьому. Суто чоловічі колективи мають тенденцію баналізувати «м’які» теми, які при цьому є дуже важливими для бізнесу. Однак гендер ніколи не повинен переважати над здібностями.

Чим ти найбільше пишаєшся у своїй роботі на поточній посаді в компанії?

На зміну мислення. Раніше тут панував настрій «досягнемо мети і закриємося». Сьогодні ми створюємо майбутнє, шукаємо розумні рішення та розвиваємо експертизу, яку можемо застосувати й за кордоном. Ми перейшли з нейтралу до розвитку.

Куди ти хочеш рухати MND далі?

Я хотіла б далі розвивати компанію в галузі енергетики на міжнародному рівні, використовуючи Годонін як технічний експертний центр та інкубатор експертів. Ми створили основу енергетичного міксу та добру репутацію. На цьому ми хотіли б далі будувати та розвиватися в регіонах, де ми знаємося та бачимо перспективу.