Питання на початку – як ви розподілили ролі з Лукашем Свозілом?

Простіше кажучи: Лукаш відповідає за загальне управління всіма нашими компаніями, а я відповідаю головним чином за технічну сторону – тобто за буріння, будівництво газопроводів, обладнання для обробки газу, а також за видобуток і продаж газу. Важливі рішення ми завжди приймаємо разом. Хоча Лукаш не перебуває в Україні постійно, ми постійно підтримуємо зв'язок. Ми дзвонимо один одному кілька разів на день, проводимо регулярні наради в Teams, і приблизно раз на тиждень Лукаш особисто приїжджає до Львова. Інтенсивна дистанційна співпраця сьогодні для нас є цілком природною.

Як часто ви самі виїжджаєте на місце?

В середньому двічі на місяць, іноді й частіше. Залежить від того, що саме відбувається. Найчастіше це буріння, введення в експлуатацію технологій або вирішення питань щодо земельних ділянок. Ми також проводимо регулярні перевірки з метою забезпечення безпеки праці.

Що для вас зараз, у час війни, є найважчим?

Найважче працювати під постійною загрозою ракетних і дронних атак. Наші об'єкти в західній частині України вже багато разів піддавалися атакам. Ми завжди боїмося за колег та їхні родини. Коли у Львові лунає сигнал тривоги, ми всі думаємо не тільки про роботу, але й про свої домівки, школи та дитячі садки, де зараз перебувають наші діти. Сама тривога має величезний вплив на психіку людей.

Які найбільші технічні виклики чекають на вас у найближчі роки?

Наразі ми маємо досвід буріння на глибину приблизно 2700 метрів. Наша мета – буріння на глибину від 4000 до 5000 метрів і більше. Це означає високий тиск і температуру, що вимагають спеціального обладнання та технологічних рішень.

Як проходить співпраця з колегами в Годоніні?

Дуже добре. Щотижня ми проводимо онлайн-наради, ми розмовляємо українською, колеги – чеською, і ми без проблем розуміємо один одного. Іноді з перекладом допомагає Лукаш. Приблизно раз на місяць ми зустрічаємося особисто в Годоніні.

Що б ви хотіли поліпшити в майбутньому?

Ми хотіли б більше працювати зі спеціальним програмним забезпеченням і систематично навчати співробітників його використанню. Це ще більше зміцнило б нашу команду.

Як сьогодні справи з моральним духом команди?

Це не просто – щодня надходять погані новини, і втомленість від війни дається взнаки. Проте моральний дух нашої команди все ще досить високий, і люди тримаються разом.

Чи є у вас спеціальні правила безпеки?

Так. У нас є чіткі правила поведінки під час тривоги та карти укриттів поблизу офісу. Виробничі об'єкти обладнані мобільними укриттями.

Яке рішення було для вас особисто найважчим з початку війни?

У перші дні вирішити, чи залишитися, чи виїхати за кордон. Страх за родину був величезним. Мій молодший брат виїхав з родиною до Канади і пропонував мені те саме.

Що допомагає вам зберігати спокій і зосередженість?

Робота і сім'я. Робота для мене є своєрідною формою терапії, завдяки якій я не думаю постійно про війну. Великою підтримкою є також час, проведений з родиною.

Як ви бачите майбутнє видобутку газу в Україні після закінчення війни?

Я вважаю, що російський газ ще довго не буде поставлятися до Європи в колишніх обсягах і що доведеться шукати заміну. Україна має значні запаси нафти і газу, тому потенціал для розвитку їх видобутку є величезним.

Чи приносить війна технологічні або організаційні інновації?

Безумовно, так. Було проведено цілу низку законодавчих змін і скорочено бюрократію. Інтерес до інвестицій виявляють і іноземні компанії, які принесуть в країну нові технології.

Чи важко сьогодні знайти кваліфікованих фахівців?

Чесно кажучи, сьогодні це надзвичайно складно. Кваліфіковані фахівці в галузі видобутку нафти і газу практично відсутні на ринку. Всі вони зайняті. Якщо нам терміново потрібен хтось, ми мусимо залучати його з іншої компанії, що стає дедалі складніше.

Яку роль відіграє для працівників у цей час виняток з мобілізації?

Для співробітників це величезне полегшення і велика перевага. У нинішніх умовах це звільнення часто має більшу вагу, ніж сама заробітна плата або інші пільги.

Чи вплинула війна на саму видобутку?

На початку війни ми мусили тимчасово зупинити буріння та сейсмічні роботи, але видобуток газу ми зберегли. Поступово все відновилося, і сьогодні війна безпосередньо не впливає на технічну експлуатацію.

Як ви справляєтеся з логістикою та постачанням технологій?

Через нестачу кадрів у постачальників деякі роботи затягуються, і ми мусили до цього пристосуватися. Поставки технологій, вироблених в Україні, часто затримуються через атаки на заводи та склади.

Чи співпрацюєте ви з армією щодо охорони об'єктів?

Прямої співпраці немає. Охорону забезпечує армія за допомогою систем протиповітряної та протиракетної оборони. Деталі, звичайно, є секретними.

Чи планується видобуток на родовищі Жуківська? На якій стадії знаходяться підготовчі роботи?

Так, перше буріння ми плануємо там у 2026 році. Зараз ми готуємо переважно документацію та земельні ділянки. З точки зору безпеки це складніша область, оскільки об'єкти в Полтавській області неодноразово ставали мішенню російських атак.

Яку роль може відіграти МНД у післявоєнній відбудові енергетичної інфраструктури України?

Енергетична інфраструктура України є величезною, і основну частку в ній займає державна компанія «Нафтогаз». Ми вже кілька років співпрацюємо над проектами з «Укргазвидобуванням» та «Укрнафтою». Кожен наш внесок буде важливим.

Чи може війна в кінцевому підсумку зміцнити український народ і його згуртованість?

Я дуже б цього хотів. Але хаос, який приносить війна, по-різному впливає на людей. Багато хто в кризових ситуаціях зосереджується насамперед на собі та своїх родинах. Велике розчарування викликають і корупційні скандали в державних органах. Однак я вірю, що після закінчення війни, коли майбутнє країни стане зрозумілим, люди об'єднаються і почнуть її відновлювати.

Що б ви хотіли сказати колегам з MND у Чехії та Німеччині?

Перш за все, велике спасибі за підтримку України та нашої команди. Дякуємо групі MND за довіру і за те, що навіть у такі важкі часи вона продовжує інвестувати. Ми пишаємося тим, що можемо бути частиною цієї групи. Водночас просимо продовжувати надавати допомогу – Україна все ще потребує підтримки в галузі оборони та відновлення енергетичної інфраструктури. Нам потрібно більше систем протиповітряної оборони та зброї для захисту від ворога. Адже ця війна стосується не лише однієї країни, а всієї Європи.